СПОГАДИ ЖИТЕЛІВ СЕЛА ВЕЛИКЕ ПРО ВИЗВОЛЕННЯ СЕЛА.

Спогади присвячуються 70-річчю визволення Вінниччини від фашистських загарбників.

Про події визволення с. Великого в грудні 1943 року.

Згадує Войтко Марія Олексіївна, 1930 року народження, жителька с. Велике.

«…Наші солдати зайшли ввечері, повна хата.  Мама наварила картоплі і годувала їх. Але були у нас вони недовго: трохи поспали, їх підняли і вони поїхали. А перед цим наш тато (за 3 дні до визволення села) вночі вийшов на вулицю і побачив людей, які їхали на конях. А на той час під нашою хатою проходила дорога на путі. Один з людей під”їхав і спитав чого він уночі ходить. Тато відповів, що просто так. Тоді чоловік сказав нікому не говорити про них. Потім тато узнав, що через село проїжджали партизани…»

 

Згадує Тадзік Леонардович Жарський, 1931 року народження, житель с. Велике.

«…пам’ятаю тільки, що було болото. В хаті було багато солдат розквартировані, а на подвір”ї були пориті окопи і був склад горючого…»

 

Згадує Сечко Павло Андрійович, 1929 року народження, житель с. Велике.

«…31 грудня 1943 року в село зайшло 5 танків разом з піхотинцями, які обліплювали всі танки. Я зустрічав їх дуже рано, ще сіріло, і не знав спочатку чи це наші танки чи німецькі…у нашій хаті ночували 5 солдатів, але їх незабаром підняли і срочно відправили в сторону Козятина( бо були там сильні бої і німець тиснув…)В селі боїв небуло. Були сутички в районі Звенячої та в с. Білопілля. Люди у Великому не спали, бо зі сторони Білопілля чулися постріли і виднілися заграви. Німецький бронепоїзд декілька раз вистрілив у сторону Білопілля з гармати. Бронепоїзд знищили. Танки пішли попід путями на Сестренівку. Казали, що там стояли два ешелони з динамітом. Ці ешелони зірвали. Під час вибуху рознесло велику частину вулиці у селі Козятин. А в нашому селі, спочатку в школі, а потім і у клубі був лазарет, де лікували поранених. В селі організували істребітєльний батальйон, для захисту села. Зразу після визволення була мобілізація. Мене, Кукайла Зосіма та Качуру відправили на допомогу саперам. Ми копали траншеї за Козятином, в районі с. Рубанки. Спочатку була слякоть, потім замерзло. Коли Козятин розбомбили, ми востанавлювали  путя в районі Білої казарми. Потім чоловіків забрали на фронт, а путі востанавлювали жінки.А ми ходили в ліс, різали невеликі деревця і ставили подорогах вєхи – позначки для проїзду машин, які везли артилерійські снаряди. В Перемозі (і в районі с.Туча і с. Война)німці поставили гармати дального бою і розстрілювали Козятин….»

 

 

З ДНЕМ ПРАЦІВНИКА СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА.

У цей осінній та ще теплий день вітаємо невтомних трударів нашого села з їх святом! Хай щастя Вам буде багато, а доля хай лине крилато, здоров"я й натхнення, достатку у хаті, щоб були Ви добрі, веселі, багаті!